ОДЕСЬКИЙ ГАЙДАМАЦЬКИЙ КУРІНЬ
За прикладом 1-го Українського козацького полку ім.Б.Хмельницького одеська українська військова рада на весні 1917 року почала організацію Гайдамацького куреня. Серед організаторів цієї військової частини були заможні та впливові в Одесі люди (зокрема, доктор медицини Іван Луценко), які вжили заходів для придбання вояками куреня уніформи Кубанського козацького війська — черкесок і шапок зі шликами. У червні 1917 року одеські гайдамаки отримали цю уніформу. Крім того, майже всі вояки Гайдамацького куреня виголили на голові козацькі оселедці, а під черкеску вдягали вишивані сорочки [1]. На чорних кубанських шапках гайдамаки нашили собі довгі червоні шлики з жовтими китицями. Шаровари були також козацького зразка, але з жовтим лампасом [2].
Оскільки Гайдамацький курінь формально належав до складу російської армії, його вояки мали носити погони. Але вони скористалися «богданівськими» (за назвою полку ім. Б.Хмельницького) взірцем: рядові гайдамаки жовтим трафаретом наносили на погони літери: «Г.К.», а офіцери мали погони срібні, з синіми кантами та просвітом, із золотими зірочками та вишитим золотими натками вензелем «Г.К.» Крім кубанської козацької форми одеські гайдамаки використовували російську польову уніформу, але пришивали до неї свої погони. Також офіцери куреня носили «богданівську» жовто-блакитну кашкетку [3]
Примітки:
[1] М.Янчевський, «Із спогадів» // За державність. — Варшава. — 1931 р. — Ч.2. — С.142.
[2] Одеський листок. — 24.10.1917 р. — №260.
[3] Ю.Липа, «Галичани над морем» // Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1936. — Ч.3. — С.7–11.
